-600x600.jpg)
Горох (Pisum sativum) — одна з найдавніших культур, яку людина почала вирощувати ще в доісторичну епоху. Сьогодні він залишається важливою складовою аграрного сектору України як у промисловому виробництві, так і в приватному господарстві. Ця однорічна рослина з родини бобових (Fabaceae) цінується за високий вміст білка, поживну цінність, дієтичні властивості та здатність збагачувати ґрунт азотом.
Існує три основні різновиди гороху: овочевий (цукровий), лущильний і кормовий. На присадибних ділянках в Україні найчастіше вирощують овочеві та лущильні сорти для свіжого споживання, консервування та заморожування. Кормовий горох використовують у тваринництві для отримання зеленої маси, зерна на комбікорм, а також як сидерат.
Горох — холодостійка культура, яка здатна рости за температури +4…+6 °C. Оптимальна температура для росту — +16…+22 °C. Це робить його ідеальною культурою для раннього весняного посіву, а також для повторного вирощування наприкінці літа. Вегетаційний період становить від 60 до 100 днів залежно від сорту та погодних умов.
Головна біологічна особливість гороху — його симбіоз із бульбочковими бактеріями, які живуть на його коренях і фіксують атмосферний азот, збагачуючи ним ґрунт. Тому горох є чудовим попередником для багатьох овочевих і зернових культур.
Рослина має прямостояче або напіввитке стебло завдовжки від 30 см до 2 м залежно від сорту. Листки перисті, з вусиками, що допомагають чіплятися за опори. Квіти білі, рожеві або фіолетові, самозапильні. Плід — біб, що містить від 4 до 10 насінин. Урожайність гороху в умовах України може сягати 3–5 тонн з гектара за належної агротехніки.
Горох має високу поживну цінність: у зеленому вигляді містить до 6–7% білка, а в сухому — до 25%. Він багатий на вітаміни групи B, аскорбінову кислоту, залізо, калій, клітковину. З огляду на це, горох є стратегічно важливою культурою в агроекосистемах і харчуванні.
Правильний вибір місця та якісна підготовка ґрунту — запорука гарного врожаю гороху. Ця культура має помірні вимоги до умов вирощування, але на легких, пухких і родючих ґрунтах показує найкращі результати.
Освітлення і температура. Горох надає перевагу добре освітленим ділянкам із максимальним доступом сонця. Навіть легке затінення може знизити інтенсивність росту, цвітіння й утворення бобів. Завдяки холодостійкості його висівають уже наприкінці березня — на початку квітня, як тільки ґрунт прогріється до +4…+6 °C. У південних регіонах (Одещина, Миколаївщина, Херсонщина) можливий посів навіть у третій декаді березня.
Ґрунт. Оптимальними є легкі суглинки або супіски з нейтральною або слабколужною реакцією (pH 6,5–7,5). Горох погано росте на кислих або важких глинистих ґрунтах із застійною вологою. У разі потреби проводять вапнування (доломітове борошно або вапно) і поліпшують структуру ґрунту додаванням піску та компосту.
Підготовка ділянки. Восени або ранньою весною ділянку перекопують на глибину 20–25 см, видаляють бур’яни та залишки попередніх культур. Під перекопування вносять перегній (3–4 кг/м²), суперфосфат (20–30 г/м²), деревну золу (100 г/м²). Використовувати свіжий гній не можна — він сприяє розвитку хвороб.
Сівозміна і сумісність. Не варто вирощувати горох на одному місці два роки поспіль. Найкращі попередники — картопля, огірки, буряк, томати. Після гороху доцільно сіяти капусту, моркву, цибулю. Він добре поєднується з кукурудзою, редисом, салатом. Несумісний із цибулею та часником.
Підготовка насіння. Для підвищення схожості та стійкості до хвороб насіння протягом 2–3 днів прогрівають на сонці. Можна також замочити його на 12–18 годин у теплій воді або розчині стимуляторів росту («Епін», «Циркон»), після чого злегка підсушити.
Технологія посіву та догляд за горохом значною мірою визначають успіх вирощування. Ця культура чутлива до вологості, потребує регулярного поливу, розпушування, підживлення та опори — особливо у високорослих сортів.
Терміни сівби. Горох висівають у відкритий ґрунт одразу після встановлення сприятливих погодних умов — зазвичай наприкінці березня або в першій половині квітня. Повторний посів можливий у кінці червня – на початку липня для другого врожаю у вересні. Запізнілий посів (після середини травня) знижує урожайність через літню спеку.
Схема і глибина сівби. Насіння висівають на глибину 3–5 см у заздалегідь зволожені борозни. Відстань між рядками — 40–60 см, між рослинами в ряду — 5–7 см. При загущених посівах рослини погано провітрюються, що сприяє розвитку хвороб.
Після посіву ґрунт злегка ущільнюють. Сходи з’являються через 7–12 днів, залежно від температури.
Полив. У початковий період горох особливо чутливий до дефіциту вологи. У фазах сходів, бутонізації та формування бобів потрібен регулярний полив — 1–2 рази на тиждень залежно від погоди. У посушливий період витрати води — до 10–15 л/м². У фазі цвітіння нестача води може спричинити опадання зав’язей.
Розпушування і прополювання. Після кожного поливу або дощу обов’язкове розпушування для запобігання утворенню ґрунтової кірки. Одночасно видаляють бур’яни. У фазі 2–4 справжніх листків можливе підгортання для посилення кореневої системи.
Опори і формування. Для витких сортів обов’язкове встановлення опори — сітки, коликів, шпалери, натягнутої дроту. Горох самостійно чіпляється вусиками, але наявність опори покращує доступ до світла, провітрювання і зменшує ризик загнивання нижньої частини рослин.
Горох схильний до деяких грибкових та бактеріальних хвороб, особливо за умов надмірної вологості або загущених посівів.
Основні хвороби:
Аскохітоз — темні плями на листі та стеблах. Борються за допомогою обробки фунгіцидами («Хорус», «Ридоміл Голд»).
Борошниста роса — білий наліт на листі в середині літа. Обробляють препаратами на основі сірки.
Фузаріоз — ураження коренів і в’янення рослин. Хворі екземпляри видаляють, ґрунт обробляють фунгіцидом.
Коренева гниль — спричинена застійною вологою у важких ґрунтах.
Профілактика: використання обробленого насіння, дотримання сівозміни, своєчасне проріджування, обробка мідьвмісними препаратами у фазі бутонізації.
Основні шкідники:
Горохова зернівка (плодожерка) — відкладає яйця у квітки, гусениці пошкоджують боби. Застосовують глибоку перекопку, знищення рослинних залишків, біопрепарати («Бітоксибацилін»).
Попелиця — висмоктує сік, переносить віруси. Обприскування настоєм тютюну, часнику, мильним розчином, препаратами «Фітоверм», «Інта-Вір».
Трипси, листовійки — ушкоджують молоде листя. Обробляють інсектицидами.
Регулярний огляд посівів у фазі бутонізації — обов’язковий для вчасного виявлення проблем.
Своєчасне збирання врожаю — важливий етап, що впливає на якість продукції, особливо при вирощуванні овочевого гороху.
Терміни збирання:
Зелений горох (молочна стиглість) — через 50–70 днів після сходів, коли стручки заповнені, але м’які. Збирають кожні 2–3 дні.
На сухе зерно — коли стручки пожовтіли й підсохли. Важливо зібрати врожай до розтріскування.
Перестиглі боби стають твердими й втрачають смак.
Урожайність. Із 1 м² можна отримати до 1–2 кг зеленого гороху або 300–500 г сухого. У промислових умовах — 3–5 т/га.
Зберігання:
Зелений горох швидко втрачає смакові якості, тому його заморожують або консервують у день збирання. Перед заморожуванням рекомендується бланшування 1–2 хвилини.
Сухе насіння ретельно досушують при +30…+35 °C, зберігають у тканинних мішечках у сухому приміщенні при вологості не вище 13%.
Для отримання насіння обирають найкращі рослини, маркують і збирають стручки у фазі повної стиглості.
Висновок: горох — універсальна, корисна та проста у вирощуванні культура для умов України. Він забезпечує смачний і поживний урожай, покращує структуру ґрунту, сприяє збільшенню врожайності наступних культур і не потребує складного догляду. Ідеально підходить для початківців і досвідчених городників.
-220x275.jpg)
