-600x600.jpg)
Жоржини (Dahlia) — одні з найяскравіших та найефектніших квітів, які прикрашають українські сади з кінця літа і до перших морозів. Рід жоржин налічує понад 40 видів та тисячі сортів, а батьківщина цих рослин — високогір’я Мексики та Центральної Америки. В умовах України жоржини вирощують як клубневі культури, які не зимують у відкритому ґрунті.
Жоржини належать до родини айстрових (Asteraceae) і є багаторічниками за біологічною природою. Проте в українському кліматі їх вирощують як сезонну культуру, оскільки клубні не витримують негативних температур. Незважаючи на це, жоржини залишаються одними з найулюбленіших квітів завдяки надзвичайному різноманіттю форм, розмірів та кольорової палітри суцвіть.
Висота рослин варіюється від 30 см до 2 м залежно від сорту. Суцвіття бувають діаметром від 5 до 30 см, прості, напівмахрові, махрові, з округлими, загостреними або закрученими пелюстками. Кольори включають майже всі відтінки, окрім синього і чисто-чорного: білий, кремовий, рожевий, червоний, бордовий, жовтий, оранжевий, фіолетовий і їх комбінації.
Жоржини поділяються на кілька декоративних груп: декоративні, кактусові, помпонні, анемоновидні, комірцеві, кулясті, прості тощо. Залежно від форми суцвіть, кожен сорт можна використовувати по-різному — для клумб, бордюрів, міксбордерів, букетів, зрізу чи вирощування в контейнерах.
Однією з головних переваг жоржин є тривале та рясне цвітіння. Перші бутони розкриваються в липні, а останні — вже на тлі осінніх заморозків. За належного догляду кожен кущ може сформувати десятки квітів, а великоквіткові сорти вражають своїм пишним виглядом.
Окрім декоративного значення, жоржини мають культурне та історичне значення. В Україні вони культивуються ще з XIX століття, особливо в монастирських садах та поміщицьких маєтках. Сьогодні жоржини стали традиційним елементом осіннього квітника, шкільних букетів та сільських садів.
Вирощування жоржин в Україні починається з правильного вибору місця для посадки. Ці рослини теплолюбні, світлолюбні та не переносять застою вологи. Основні вимоги: відкрита сонячна ділянка, добре дренований родючий ґрунт, захист від вітру.
Вибір місця. Найкраще жоржини почуваються на південному або південно-східному боці ділянки, подалі від дерев та будівель, що можуть створювати затінення. Хоча в південних областях (наприклад, Одещина, Херсонщина) деяке затінення в полуденний час може бути корисним, брак світла негативно впливає на кількість і розмір квітів.
Ґрунт. Жоржини надають перевагу пухким, водопроникним, слабокислим або нейтральним ґрунтам (pH 6,0–7,0). Найкраще підходять супіщані або суглинкові ґрунти, збагачені органікою. Не варто висаджувати жоржини в низинах або на місцях зі стоячою водою — це загрожує загниванням клубнів.
Підготовку ґрунту починають восени або навесні. Ділянку перекопують на глибину 25–30 см, вносять перегній (4–5 кг/м²), золу (100 г/м²), за потреби — вапно чи доломітове борошно (якщо ґрунт кислий). Навесні ґрунт розпушують і вирівнюють. Якщо ґрунт важкий — додають пісок і компост.
Посадка клубнів залежить від регіону: на півдні України — з кінця квітня, у центральних регіонах — з початку травня, на півночі — з середини травня, коли встановиться стабільна температура і ґрунт прогріється до +10…+12 °C.
Перед посадкою клубні оглядають, обробляють у слабкому розчині марганцівки, видаляють пошкоджені частини та підсушують. Клубень має мати бодай одну точку росту.
Глибина посадки — 8–10 см. Відстань між рослинами залежить від сорту: 40–100 см. Після посадки лунки мульчують торфом, перегноєм чи соломою для збереження вологи.
Для пришвидшення цвітіння застосовують пророщування клубнів: у квітні їх поміщають у ящики з вологим торфом і тримають при +15…+18 °C до появи пагонів, після чого висаджують у відкритий ґрунт.
Після висадки жоржини потребують регулярного догляду, який включає полив, розпушування, мульчування, підживлення, підв’язку, формування куща та санітарну обробку. За правильного догляду ці квіти щедро віддячать рясним і тривалим цвітінням.
Полив. Жоржини люблять вологу, але не переносять перезволоження. У перші тижні після посадки поливати варто 1–2 рази на тиждень. Після появи пагонів полив збільшують. У період бутонізації та активного цвітіння (червень–серпень) полив проводять 2–3 рази на тиждень, особливо в посушливу погоду. Норма — до 5–7 літрів під один кущ. Поливати потрібно під корінь, не змочуючи листя.
Розпушування і мульчування. Після кожного поливу або дощу рекомендується розпушувати ґрунт, щоб уникнути утворення кірки. Мульчування (торфом, соломою, тирсою, перегноєм) дозволяє зберігати вологу, пригнічує бур’яни і покращує структуру ґрунту в зоні коріння.
Підживлення. Жоржини дуже чутливі до добрив. Протягом сезону проводять щонайменше 3–4 підживлення:
перше — через 2 тижні після висадки: азотне добриво (селітра, настій гною чи кропиви);
друге — на етапі бутонізації: комплексне мінеральне добриво;
третє — на початку масового цвітіння: фосфорно-калійне (зола, суперфосфат);
четверте — в серпні: добрива без азоту для підготовки до спокою.
Надлишок азоту сприяє надмірному росту листя на шкоду квітам, тому слід дотримуватись дозування.
Підв’язка та формування. Середньо- та високорослі сорти обов’язково потребують опори. Поруч із кущем вбивають кілок або встановлюють сітку, до якої поступово підв’язують стебло. Підв’язку проводять у міру росту — на висоті кожні 30–40 см.
Формування починають після появи 3–5 пар листків. Залишають 1–2 найсильніших пагони, інші видаляють. Також проводять пасинкування — видаляють бічні пагони з пазух листків (особливо у великоквіткових сортів), щоб рослина спрямовувала сили на основні суцвіття.
Відцвілі квіти регулярно видаляють — це стимулює нове цвітіння та зберігає декоративність.
Попри потужний вигляд, жоржини можуть уражуватись хворобами та шкідниками, особливо за умов вологості, спеки або поганої вентиляції.
Найпоширеніші хвороби:
Сіра гниль (ботритіс) — бурі плями на листі, стеблах, бутонах. Профілактика: видалення хворих частин, обробка фунгіцидами («Топаз», «Фундазол»).
Фузаріоз — грибкове ураження коріння та стебел, що призводить до в’янення куща. Важливо дотримуватись сівозміни та висаджувати лише здорові клубні.
Борошниста роса — білий наліт на листі, особливо в серпні. Засоби боротьби — сірковмісні препарати, профілактична обробка.
Вірусні захворювання — мозаїка, скручування листя, деформація бутонів. Лікування немає — уражені рослини потрібно знищити.
Шкідники:
Попелиця — з’являється на молодих пагонах і бутонах. Обробка: мильний розчин, «Фітоверм», «Актеллік».
Трипси — спричиняють плями й деформацію квіток. Обробка інсектицидами.
Слимаки і равлики — поїдають листя, особливо в затінку. Боротися можна золою, мульчуванням хвоєю, пастками.
Павутинний кліщ — активний у спеку. Симптоми — павутина й дрібні проколи на листі. Обробка акарицидами.
Регулярний огляд рослин, дотримання сівозміни, правильна агротехніка та профілактичні обробки значно знижують ризик хвороб.
Жоржини не переносять зимівлю у відкритому ґрунті в Україні, тому важливо вчасно викопати клубні й правильно їх зберегти до наступного сезону.
Коли викопувати? Після перших осінніх заморозків, коли надземна частина почорніла. На півдні — середина жовтня, на півночі — вже кінець вересня. Зволікання призводить до втрати клубнів.
Етапи:
Надземну частину обрізають, залишаючи пеньок 10–15 см.
Кущ акуратно обкопують із усіх боків.
Виймають гніздо, струшують землю, промивають за потреби.
Обробляють розчином марганцівки чи фунгіциду й сушать у тіні 2–3 дні.
Зберігання. Клубні укладають у ящики або кошики, пересипають тирсою, торфом або піском. Температура — +3…+6 °C, вологість — 60–75%. Приміщення має бути сухим і добре провітрюваним.
Взимку клубні перевіряють. Загнилі частини зрізають, обробляють золою або зеленкою.
Навесні, за 2–3 тижні до посадки, клубні пророщують при +15…+18 °C у світлому місці — це пришвидшує вегетацію та цвітіння.
Висновок: жоржини — одні з найвеличніших квітів для українських садів. Вони вражають різноманіттям форм, кольорів, тривалим цвітінням і чудово підходять для оздоблення клумб, букетів та осінніх композицій. Незважаючи на потребу в щорічному викопуванні, ці рослини є справжньою окрасою будь-якого саду.
