Жимолость (Lonicera) — це рід багаторічних кущів і ліан, який налічує понад 200 видів, з яких близько десятка активно використовуються в садівництві та озелененні України. Найбільше значення в аграрній практиці й аматорському садівництві має жимолость їстівна (Lonicera edulis), яку цінують за раннє плодоношення, високу морозостійкість і лікувальні властивості ягід. Також в українських садах вирощують декоративні види жимолості: жимолость каприфоль, жимолость Брауна, жимолость татарську, однак саме їстівна форма стала найпоширенішою як плодова культура.
Жимолость їстівна — це розлогий кущ заввишки від 1 до 2 метрів. Пагони прямостоячі, з сіро-коричневою корою, листя супротивне, видовжене, світло-зелене. Квітки — блідо-жовті або кремові, самозапильні, з’являються ранньою весною. Ягоди достигають дуже рано — у травні–червні, залежно від регіону та сорту. Вони видовжені, синьо-фіолетові з восковим нальотом, кисло-солодкі на смак, багаті на вітаміни С, А, Р, органічні кислоти, антоціани й антиоксиданти.
Однією з головних особливостей жимолості є її надзвичайна морозостійкість. Кущі витримують зниження температури до –40 °C, а квіткові бруньки — до –7…–8 °C. Це робить жимолость особливо цінною для північних і центральних регіонів України. В умовах Полісся, Карпат, Поділля вона плодоносить стабільно, не боїться поворотних заморозків і може виступати як перша ягода сезону. Плодоношення починається вже на 2–3-й рік після посадки, а максимальна врожайність досягається на 6–8-й рік. Тривалість життя куща — 20–25 років, а за належного догляду — до 30.
Окрім харчової цінності, жимолость має лікувальні властивості. Ягоди мають протизапальну, судинозміцнювальну, жарознижувальну та антисептичну дію. Їх рекомендують при авітамінозах, гіпертонії, серцево-судинних захворюваннях. З ягід виготовляють варення, джеми, пастилу, соки, вживають у свіжому вигляді або заморожують.
Останніми роками інтерес до жимолості в Україні значно зріс. Це пов’язано з кліматичними змінами, популяризацією ранніх ягід, а також із розширенням сортового асортименту. Провідні українські та зарубіжні селекційні центри вивели сорти з великими, ароматними, солодкими ягодами, стійкими до осипання та придатними до механізованого збирання. Серед перспективних — сорти української селекції («Джерело», «Зорянка»), російської («Бакчарський велетень», «Німфа»), польської («Duet», «Wojtek») та канадської («Boreal Beauty», «Aurora»).
До вибору сорту жимолості в Україні слід підходити уважно, адже від цього залежить не лише смак і розмір ягід, але й здатність рослини до перехресного запилення. Більшість сортів жимолості є самобезплідними або частково самоплідними, тому для стабільного врожаю необхідно висаджувати на ділянці щонайменше 2–3 сорти, які цвітуть одночасно. Ідеальним варіантом є посадка 3–5 сортів поруч — це гарантує ефективне запилення й високий урожай.
Для українських умов добре підходять сорти з раннім і середньораннім строком достигання, стійкі до осипання ягід. Серед найкращих: ‘Зорянка’, ‘Віола’, ‘Синя пташка’, ‘Бакчарський велетень’, ‘Бджілка’, ‘Амфора’, ‘Дует’, ‘Ханіта’, ‘Aurora’, ‘Indigo Gem’. Вони відзначаються врожайністю до 2–3 кг з куща, добрим смаком, транспортабельністю та стійкістю до хвороб.
Місце для посадки обирають сонячне, захищене від вітру. Жимолость може рости й у півтіні, але при цьому знижується солодкість ягід та загальна врожайність. Ділянки з північним схилом або в низинах не підходять — тут накопичується холодне повітря й надмірна волога, що сприяє вимерзанню або вимерзанню бруньок.
Ґрунт повинен бути легким, пухким, водопроникним, із нейтральною або слабокислою реакцією (pH 5,5–7). Жимолость не полюбляє кислі, важкі, глинисті ґрунти — у такому разі необхідно вносити пісок, перегній, компост або дренаж. Доцільно провести осіннє перекопування з внесенням перегною (6–8 кг на 1 м²), суперфосфату (30–40 г) і золи (100 г).
Найкращий час для посадки жимолості в Україні — осінь, із кінця вересня до початку листопада. За осінньої посадки кущі встигають укорінитися до морозів і навесні відразу йдуть у ріст. Весняна посадка можлива, але складніша — жимолость дуже рано прокидається, і пізня пересадка гальмує розвиток.
Відстань між кущами — 1,2–1,5 м, між рядами — 2–2,5 м. Посадкова яма — 40×40×40 см. На дно кладуть дренаж (щебінь, пісок), потім суміш родючого ґрунту, компосту, золи й мінеральних добрив. Кореневу шийку заглиблюють на 2–3 см. Після посадки рослину рясно поливають (10–12 л під кущ) і мульчують (торф, тирса, скошена трава).
Жимолость — невибаглива культура, але для отримання стабільного та щедрого врожаю необхідно дотримуватись регулярного догляду. Основні агротехнічні заходи включають полив, обрізування, мульчування, підживлення та захист від хвороб і шкідників. Найбільш вимогливою є жимолость у перші 3 роки після посадки, коли формується коренева система й крона.
Полив особливо важливий у посушливі періоди. Хоча жимолость досить посухостійка, при нестачі вологи ягоди дрібнішають, стають кислішими, а врожайність знижується. У травні–червні, під час цвітіння та наливу ягід, полив проводять регулярно — 10–15 л води під кущ 1–2 рази на тиждень. У спеку полив посилюють. Найкраще поливати вранці або ввечері. Після поливу бажано мульчувати ґрунт.
Мульчування — обов’язковий прийом для збереження вологи, пригнічення бур’янів і покращення структури ґрунту. Для цього використовують торф, перегній, скошену траву або тирсу. Шар мульчі оновлюють щовесни.
Обрізка починається з 3–4 року після посадки. До цього кущі майже не чіпають. У дорослому віці жимолость вимагає щорічного санітарного й формувального обрізування. Восени або навесні видаляють сухі, пошкоджені, переплетені пагони. Залишають 5–7 сильних гілок. Формування крони забезпечує кращу освітленість, провітрювання та плодоношення. Старі кущі омолоджують — вирізають пагони біля основи.
Підживлення починають із другого року після посадки. Навесні вносять азотні добрива (сечовина, селітра) — 20–30 г на 1 м². У період бутонізації та цвітіння — фосфорно-калійні комплекси (нітроамофоска, гумати). Восени — деревну золу (100–150 г під кущ) або готові осінні добрива. Раз на 2–3 роки доцільно вносити перегній або компост.
Жимолость досить стійка до хвороб і шкідників, однак при загущенні, надмірній вологості або нестачі догляду можливі ураження. В Україні найбільш поширені: борошниста роса, плямистості листя, сіра гниль, а також шкідники — попелиця, жимолостева галиця, щитівка, кліщі, пильщики.
Борошниста роса — білий наліт на листі, особливо внизу куща. Розвивається за вологої погоди й загущення. Боротися з нею можна фунгіцидами (Топаз, Скор, Хорус) і проріджуванням кущів.
Плямистість — бурі або чорні плями на листках, спричинені грибками. Обробки бордоською рідиною або мідним купоросом 2–3 рази на сезон допоможуть зупинити розвиток хвороби.
Сіра гниль уражає ягоди за вологої погоди. Плоди стають м’якими, вкриваються сірим нальотом. Допомагають обробки препаратами Фундазол, Світч і покращення провітрювання крони.
Попелиця — найбільш поширений шкідник. З’являється навесні на молодих пагонах. Викликає скручування листя й ослаблення куща. Боротися можна препаратами Актара, Конфідор, мильними розчинами.
Жимолостева галиця відкладає личинки у пагони, що викликає потовщення, деформації, відмирання. Потрібно видаляти уражені гілки й проводити обробку інсектицидами (Інта-Вір, Децис).
Павутинний кліщ спричиняє появу точок і павутини на листі. Боротися з ним можна акарицидами (Неорон, Аполло, Актеллік), а також настоями полину, часнику.
Профілактика включає правильне місце посадки, обрізку, освітлення, очищення прикореневої зони, вибір стійких сортів і помірний полив. За належного догляду хвороби майже не виникають.
Достигання ягід жимолості в Україні починається наприкінці травня й триває до середини червня. Це одна з найперших ягід у сезоні. Ягоди збирають вручну 2–3 рази з інтервалом у 3–5 днів. Важливо не затягувати зі збором, оскільки деякі сорти схильні до осипання. Під кущ розстеляють тканину або плівку й злегка струшують — стиглі ягоди легко падають.
Свіжі ягоди зберігаються 2–3 доби в холодильнику при +2…+4 °C. Тому їх рекомендують переробляти або заморожувати одразу. Жимолость ідеально підходить для варення, компотів, соків, желе, пастили. Заморожені ягоди зберігають до 90% вітамінів.
Розмноження здійснюється вегетативно (насіннєве — рідко). Основні способи:
Зелені живці — у червні зрізають пагони довжиною 10–15 см і вкорінюють у вологому субстраті під плівкою. Коріння утворюються за 2–3 тижні.
Здерев’янілі живці — восени або навесні висаджують у нахиленому положенні.
Відводки — навесні пригинають гілки до землі, фіксують, присипають. Через 1–2 місяці утворюється коріння.
Поділ куща — проводять при пересадці дорослих рослин.
Догляд за сезонами:
Весна — санітарне обрізування, підживлення, мульчування, полив.
Літо — збір ягід, захист від шкідників, розпушування, прорідження.
Осінь — формувальне обрізування, органіка, перекопування.
Зима — укриття не потрібне, молоді кущі можна замульчувати й підгорнути.
