13 червня 2026 року на локації «Яхта на Осещині» відбулася подія, що поєднала українську традицію, сучасну флористику, волонтерську ініціативу та силу спільної роботи. Команда Marta Flowers долучилася до створення 20-метрового вінка з побажаннями для офіційного рекорду України. Організаторкою проєкту стала Анна Путрова разом із Волонтерським хабом ПОРТ UA, а меценатом — Гарік Корогодський. До плетіння приєдналися 200 людей, тому готовий вінок став не лише великим квітковим об’єктом, а й результатом сотень особистих внесків.
Номінація «Найбільший вінок з побажаннями» від початку передбачала два однаково важливі виміри: фізичний масштаб композиції та сенс, який у неї вкладають учасники. Люди не просто додавали квіти до довгої основи, а залишали добрі думки й побажання, допомагали сусідам і разом спостерігали, як окремі фрагменти поступово складаються в єдину форму.
Для флористичної команди це був незвичний формат. Замість роботи над компактним букетом або декором однієї зони потрібно було підтримати процес, відкритий для великої кількості людей із різним досвідом. Важливо було пояснити послідовність простими словами, дати кожному можливість долучитися та водночас зберегти цілісність майбутнього вінка.
Довжина у 20 метрів змінює сам принцип флористичної роботи. Композицію неможливо оцінити лише з однієї точки, тому потрібно стежити за ритмом, щільністю та розподілом матеріалу на кожній ділянці. Якщо один фрагмент надто важкий, а інший порожній, нерівність стає помітною не тільки на фотографіях, а й під час перенесення.
Ще до активного плетіння необхідно організувати матеріали так, щоб учасники не заважали одне одному й могли швидко отримати потрібні елементи. Окремої уваги потребує робоча зона: довга основа має залишатися доступною, проходи — вільними, а готові частини — захищеними від випадкового пошкодження. Саме організація дозволяє творчості відбуватися без хаосу.
Marta Flowers допомагала підготувати квіткові матеріали, показувала принцип плетіння, спрямовувала розподіл квітів і підтримувала учасників у процесі. Тут професійність проявлялася не в тому, щоб зробити все самостійно, а в здатності передати зрозумілий алгоритм великій групі та своєчасно підказати, як виправити форму або закріпити окремий фрагмент.
Команда також стежила за загальним виглядом вінка від початку до завершення. Коли над об’єктом одночасно працює багато людей, кожен бачить переважно свою ділянку. Флористи натомість оцінюють композицію ширше: чи повторюється заданий ритм, чи не виникають різкі перепади, чи достатньо надійно тримається матеріал і чи зчитується задум здалеку.
Вінок у цій події був не випадковою декоративною формою. В українській культурі він пов’язаний із життям, красою, природою, пам’яттю та оберегом. Кругла форма традиційно підкреслює безперервність, а живі рослинні елементи роблять символ відчутним: його можна створювати разом, нести й бачити в просторі, а не лише пояснювати словами.
Сучасне прочитання традиції не вимагало буквального повторення музейного зразка. Масштабний вінок з побажаннями показав, що знайомий образ може стати основою для відкритої громадської дії. Учасники різного віку й досвіду отримали простий спосіб приєднатися до спільного задуму, а флористика допомогла об’єднати ці внески у виразний візуальний результат.
До створення вінка долучилися 200 людей. За такої кількості учасників важливо не перетворити процес на демонстрацію для кількох активних помічників. Завдання полягало в тому, щоб кожна людина могла виконати зрозумілу дію: обрати елемент, вплести його у визначеному місці, додати побажання та передати роботу далі без втрати темпу.
Спільна робота дала композиції те, чого неможливо досягти лише технікою. У ній збереглися різні жести, рішення та емоції, але завдяки спільній основі вони не розпалися на окремі фрагменти. Саме баланс між індивідуальним внеском і загальною формою зробив рекордний вінок живим символом єдності, а не просто великим предметом декору.
«Яхта на Осещині» стала природним тлом для події. Відкрите небо, вода й літня зелень підсилювали зв’язок флористичного об’єкта з природою. Простір також дозволяв побачити довжину вінка та зафіксувати його не лише крупними планами, а й у масштабі, що особливо важливо для рекордної композиції.
Водночас відкрита локація додає практичних умов: сонце, вітер, нерівномірна температура та необхідність переміщення матеріалів на відстань. Тому підготовка має враховувати не тільки естетику, а й збереження рослин, стійкість основи та безпечний маршрут для учасників. Красивий кадр є фіналом роботи, а не заміною продуманої організації.
Робота просувалася поетапно: учасники додавали квіти, вирівнювали щільність і підтримували вже заповнені частини. Для довгої композиції корисно регулярно відходити на кілька кроків, щоб перевірити загальний малюнок. Те, що здається достатньо пишним зблизька, на великій відстані може виглядати неврівноважено, тому локальні рішення постійно співвідносять із цілим.
Важливо було й не перевантажити основу. Велика кількість матеріалу швидко збільшує вагу, а готовий вінок ще потрібно перенести. Тому надійне кріплення, рівномірний розподіл і контроль готових ділянок мали практичне значення. Така робота добре показує, що масштабна флористика завжди поєднує художнє бачення з конструктивною логікою.
Після завершення плетіння вінок урочисто віднесли до води. Це був кульмінаційний етап: довгий об’єкт, створений сотнями рук, потрібно було підняти синхронно й провести маршрутом без різких згинів. Саме в цей момент стали помітними переваги попереднього планування, рівномірної ваги та зрозумілої координації між усіма, хто підтримував композицію.
Спуск на воду змінив сприйняття роботи. Вінок перестав бути лише предметом, який оцінюють за розміром, і став частиною дійства. Квіти, побажання, рух учасників і природний простір з’єдналися в одному образі. Цей фінал передав головну ідею проєкту значно сильніше, ніж окрема фотографія готової композиції.
Вертикальне відео зберігає динаміку, яку складно передати текстом: підготовку матеріалів, участь людей, довжину вінка, командне перенесення та емоції після завершення. Воно доповнює опис і дає змогу побачити, що рекордний результат складався з багатьох невеликих дій, виконаних послідовно й разом.
У масштабному проєкті флорист працює не тільки з кольором і формою. Потрібно врахувати сценарій події, кількість людей, час монтажу, доступ до матеріалів, маршрут переміщення та те, як об’єкт виглядатиме з різних відстаней. Декор має підтримувати дію, а не створювати для неї перешкоди чи вимагати постійного виправлення в кадрі.
Саме тому оформлення івентів починається з розуміння мети, локації та взаємодії гостей із простором. Квіти можуть бути фоном, навігаційним акцентом, фотозоною або центральним символом, як у цьому випадку. Вибір формату визначає конструкцію, обсяг матеріалу, команду та послідовність монтажу.
Офіційний рекорд зафіксував видимий підсумок — 20-метровий вінок із побажаннями. Проте за числом стояла спільна відповідальність організаторів, партнерів, флористів, волонтерів і всіх 200 учасників. Кожен відповідав за свою частину, а успіх залежав від того, наскільки уважно ці частини були поєднані в один процес.
Диплом, який команда Marta Flowers тримає на головному фото, нагадує про завершення великої роботи. Водночас найціннішим результатом залишилися не лише вимір і документ, а досвід співпраці. Подія показала, що традиційний образ може стати сучасним інструментом єднання, якщо дати людям зрозумілу роль і спільну мету.
Для Marta Flowers участь у проєкті стала практикою роботи з нестандартним масштабом і великою відкритою групою. Тут були потрібні флористична майстерність, комунікація, швидке коригування та увага до безпеки готового об’єкта. Досвід показав, як професійна команда може не підміняти собою учасників, а допомогти їм створити складну композицію власноруч.
Такий кейс розширює уявлення про можливості квітів. Вони можуть бути подарунком або прикрасою, але можуть також формувати центральний образ громадської події, підтримувати українську традицію та залишати спільний спогад. Саме здатність поєднати естетику, конструкцію й людську взаємодію робить масштабну флористику переконливою.
Створення 20-метрового вінка на «Яхті на Осещині» стало історією про те, як великий результат виникає з послідовних малих дій. Анна Путрова, Волонтерський хаб ПОРТ UA, меценат Гарік Корогодський, команда Marta Flowers та 200 учасників об’єднали ресурси й увагу навколо однієї ідеї — вінка, наповненого побажаннями.
Для команди ця участь залишилася не просто флористичним завданням. Вона продемонструвала, що квіти можуть передавати вдячність, підтримку, пам’ять і надію без довгих пояснень. Коли композицію створюють разом, її масштаб вимірюється не тільки метрами: він відчувається у кількості людей, які впізнають у ній частину власної роботи.
Зв’язатися з флористом
Щодня 09:00–21:00
